facebook
Офіційний сайт Народного артиста України - Павла Зіброва
Біографія
українська
русский

"ДОЗВОЛЬТЕ З ВАМИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ"

Завантажити книгу в форматі fb2

"МАРИНА, МАРИНА, ЛЮБОВ МОЯ ЄДИНА"...

У 1992 році поет Микола Луків зібрався підписувати контракт про спільну діяльність свою і часопису "Дніпро" з одного боку і з другого - з Союзом промисловців і підприємців. Напередодні цієї історичної події він мені телефонує:

- Паша, давай після підписання контракту зробимо таку невеличку творчу зустріч хвилин на 15-20.

Я погодився. Прийшов у конференц-зал, в якому те все відбувалося. До початку свого виступу мені довелося чекати: Луків мені рукою виразно помахав, мовляв, бачиш, майже закінчуємо підписувати ці кляті протоколи і через декілька хвилин почнемо. Я сів з гітаркою біля дівчини. Поки Луків з партнерами ще з півгодини щось підписували, я з цією дівчиною познайомився: Павло - Марина, ми розговорилися, як, де і чого. Дивлюся - цікава баришня! Я їй свої календарики підписав, телефончик домашній залишив, вона мені свою візитівку дала.Дивлюся візитну картку - Радник з питань зовнішньо-економічних відносин. "Нічого собі" - думаю серьозна жіночка.

Потім я все ж таки виступив, поспівав під гітарку. А після цього всього у кабінеті директора Союзу промисловців і підприємців був фуршет. Дивлюся - моя нова знайома Марина теж там. Правда, не одна, а зі своєю подругою. Там ми теж продовжили спілкування, поговорили про те, про се...

- А ви ще до нас прийдете, з гітаркою поспівати? - питає потім.

- Та звичайно прийду! Якщо ви мені, дівчата, заплатите, то і прийду.

Посміялися і розійшлися.

Через тиждень - телефонний дзвінок: - Це вам телефонують з Союзу промисловців. Пам'ятаєте? Ми вас запрошуємо в гості. Тільки візьміть гітарку.

Я подумав: їхати чи не їхати? Але думав не довго, бо не втерпів, - якийсь біс в мене вселився. Взяв гітару, квіти, шампанське, - все, як треба, і поїхав. Дівчата накрили гарний стіл. Ми поспівали, потанцювали. А я дивлюсь, щось не так - Марина все мене своїй подрузі сватає. Але коли ми розговорилися, то я зрозумів, що подруга - заміжня, чоловік живий-здоровий, у Києві. Навіщо воно мені?!

А Марина мені відразу сподобалася, і на той час була розлученою, так само, як і я. В неї я закохався, як хлопчак. Танцюю з нею і відчуваю, що хочу бути разом з нею.

Після цієї вечірки я почав все частіше приходити до неї в гості. Приходжу, сидимо, розмовляємо, я для неї співаю. А от вечір настає, і я не можу примусити себе піти від неї, всіма правдами хочу залишитися. Хоча на той час в мене вже були і обов'язки: з Новосибірську до мене переїхав брат, і ми вдвох, по черзі, займалися домашнім господарством в моїй однокімнатній квартирці, - молодший брат готує сніданок, старший - вечерю і т.д. І коли іноді я приходив після дванадцятої, він мені... зауваження робив - чому так пізно?

Як я женихався? Природно, були квіти, шоколад, інші атрибути залицяння, - все, як у п'ятнадцять років. Але Марину, як вона говорить, я взяв... романсами. Вона - дуже цікава жінка, гарна, розумна, і залицяльників у неї була маса: хто намагався взяти ресторанами, хто - машинами. А я взяв гітарою і глоткою. Мурликав про кохання, вона і розтаяла.

Цікаво, що до нашої зустрічі вона українською естрадою зовсім не цікавилася, - тоді всі ще були зорієнтовані на російських виконавців. Українська естрада була для багатьох чимось незрозумілим, досить аморфним. Правда, мене, як виконавця, Марина запам'ятала. Мене з... Аллою Кудлай. І також думала, що ми одружені.

Ми зустрічалися цілий рік. Я любив її, вона - мене. Іноді вже залишався на ніч. Але все ще розривався між нею і обов'язками перед братом. Марина це бачила і казала:

- Куди ти біжиш? Ми вже з тобою і живемо, як чоловік і дружина, і син мій бачить, що стосунки у нас з тобою серйозні...

Але одружуватися я не поспішав, думав, що офіційними відношеннями з жінкою завдам шкоди своїй творчості, буду зв'язаний сім'єю по рукам і ногам, як кайданами, і не зможу приділяти багато уваги роботі. А так я мав можливість ночами просиджувати за інструментом, днями пропадати у студії, зустрічатися з поетами, пресою і т.д. Але все виявилося навпаки! Марина, її кохання, підтримка, сім'я, налагоджений побут тільки допомогли мені розкритися.