Пісня про рушник
Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги й солв'їні гаї,
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші твої.
Я візьму той рушник,
Розстелю наче долю,
В тихім шелесті трав,
В щебетанні дібров,
І на тім рушничкові,
Оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й вірна любов.
І на тім рушничкові,
Оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й твоя материнська любов.
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги й солв'їні гаї,
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші твої.
Я візьму той рушник,
Розстелю наче долю,
В тихім шелесті трав,
В щебетанні дібров,
І на тім рушничкові,
Оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й вірна любов.
І на тім рушничкові,
Оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й твоя материнська любов.