facebook
Офіційний сайт Народного артиста України - Павла Зіброва
Біографія
українська
русский

"ДОЗВОЛЬТЕ З ВАМИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ"

Завантажити книгу в форматі fb2

ЯКОСЬ НА КОНЦЕРТІ У ПРЕЗИДЕНТА...

Одного разу мені зателефонували з адміністрації Президента:

- Будьте люб'язні, такого-то числа вас хочуть почути. Просить пан Президент.

Я виступив, все пройшов дуже вдало. Не проходить і трьох місяців, як жінки з адміністрації Президента умовили Леоніда Даниловича Кучму запросити мене на концерт, присвячений 8 Березню. Про всяк випадок з собою, я, крім апаратури, взяв і акустичну гітару.

Почали виставляти апаратуру, але умов, щоб все відлагодити, не було: нам просто не дали можливість перевірити звук: одна служба, друга, третя, включати не можна, не можна те, третє, десяте. Тільки так: вмикнув? - вмикнув! контакт є? - є! Все в порядку! Чути, що звук у колонку пройшов, а от який він пройшов - якісний чи ні - почути неможливо. Один єдиний шнур з усієї апаратури виявився фатальним. Він був гарний, фірмовий, його мені як раз подарували, але і був єдиним, який не підійшов до решти апаратури, - у нього була не та пайка.

Почався виступ. Включили фонограму "Хрещатика", і в колонках зазвучали лише барабан і бас-гітара. Все. Труби, скрипки, інші інструменти, - відсутні, оркестру немає. Для мене це був гарний урок - поки не налагодиш апаратуру, на сцену не виходь! Бідний звукорежисер, який відповідав за звучання цієї апаратури, побіг викручувати штани, - такий він був переляканий. Я попросив зупинити фонограму на півслові. Настрій вже не той. Але ти - артист, а в залі сидить 300 чоловік. Всі розуміють, що щось відбувається не так. І я відчуваю, що зараз треба зробити щось особливе. Рішення прийшло миттєво. Взяв в руки свою акустичну гітарку і кажу:

- А зараз будемо співати під гітару.

В третьому ряду сидить Президент. Я підхожу до нього:

- Леоніде Даниловичу, я знаю, ви любите романси і добре співаєте. Давайте разом заспіваємо для ваших жінок.

Увесь зал:

- Давайте, Леоніде Даниловичу, заспівайте!

І почали аплодувати.

Він підвівся, і разом з ним ми заспівали "Гори, гори, моя звезда". Він - один куплет, я - другий, а де - в два голоси. Все! Це був переламний момент. Я відчув, що після цього з публікою можна робити все, що завгодно. Крига рушила! 45 хвилин звучала чудова романсова, суто жіноча, програма.