facebook
Офіційний сайт Народного артиста України - Павла Зіброва
Біографія
українська
русский

"ДОЗВОЛЬТЕ З ВАМИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ"

Завантажити книгу в форматі fb2

ПОЕТ-ПІСНЯР СТЕПАН ГАЛЯБАРДА ПРО ПАВЛА ЗІБРОВА

З Павлом ми познайомилися у 1992 році. І вирішили, що будемо працювати разом, готувати репертуар на мій бенефіс. Відразу зайшли до нього в гості попрацювати над піснею.

Так сталося, що це була пісня "Я і ти" для Павла з Аллою Кудлай: слова написав я, а Зібров - мелодію. Але жінка є жінка - Алла показал ту пісню Злотнику. І він також написав на цей текст пісню!

Павло тоді образився - є його мелодія, але немає слів. І запропонував: Степан, давай напишемо на цю мелодію нові слова.

Ми прийшли до нього. До цього часу я ніколи в житті не знав, що так можна поводитись з меблями - вдома у Зібрових ніжки стільчиків були підпилені наполовину! Такий собі напівтурецький стиль сидіння: ноги - майже під підборіддям. Але це виявилося дуже зручно.

Дружина Павла щось готувала на кухні, а ми сиділи в кімнаті, працювали. Потім він на деякий час вийшов у кухню, і я чую, як Паша з кухні кричить:

- Стьопка!

Я:

- Що?

Паша ще раз:

- Стьопка, не лізь, не можна!

Я знову не зрозумів. Виявилось, що так звуть собаку, яка намагалася щось у кухні потягнути.

Посміялися з цього, але попрацювали плідно: написали пісню "Я і ти". Потім з'явилися "Осінні вітражі". Ось так з нашої першої зустрічі почалася пісенна доля, яка виявилася дуже цікавою - саме тоді починався розвиватися український романтизм: національна хвиля відродження захопила і пісню.

А я - з Західної України, знав, що таке визвольна боротьба, ОУН і УПА. І ми почали працювати. З тих перших пісень виявилося, що у нас співпадають душевні емоції.

Удвох ми сформували Павлу репертуар. Потім почали працювати над бенефісом самого Зіброва. А він високий, худий, працював на той час в ансамблі військової пісні, де співаки стояли струнко. От і він зовні був як телеграфний стовп.

Наша співпраця почалася з того, що ми казали на нього "Тичка" і почали вчити його рухатися. Я знайшов жінку-режисера з Тернопільщини, яка настільки професійно підійшла до того бенефісу, що Зібров став на щабель вище, пішов у велику професійну сцену.

Після того концерту ми працювали на різних сценах. І, по суті, удвох створили нову українську військову пісню: і "Стрілецький романс", і "Весна, полковнику, весна", і "Генерали, генерали".

Павло почав набирати оберти. Його працелюбність була помітна у всьому, на кожному кроці - як він підбирав репертуар, як він ставився до друзів, як проводив гастролі.

Одного разу я прийшов до Павла і дав йому в коридорі текст пісні "Вчора", в якій був такий рядок: "Догорають в саду маргаритки, осінь казку несе на чолі, я так хочу тебе полюбити"...

Через декілька днів він телефонує: "Вузький для мене заспів, приходь увечорі, попрацюємо". Я прихожу, ми сідаємо, розбираємо наголоси, і хвилин через 20-30 пісня була готова. В такому темпі написано багато пісень. На сьогодні Павло Зібров є одним із шанованіших українських виконавців.