"ДОЗВОЛЬТЕ З ВАМИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ"
Завантажити книгу в форматі fb2МАЙЖЕ ФАТАЛЬНЕ КОХАННЯ
Період, про який розповім нижче, став для мене майже фатальним. Що я пережив!..
Це було у восьмому класі.
Я ЗАКОХАВСЯ... Закохався страшенно, без тями, до втрати відчуття реальності.
Її звали Світлана. Вона була балериною. Вся така тендітна, красива, витончена... Балеринка... Що я тільки не робив, щоб привернути її увагу: сам почав прасувати брюки так, що стрілки на них йшли просто ідеально, я почав так чистити свої туфлі, що вони блищали, як дзеркало, став носити зачіску навскіс, почав користуватися дезодорантами-одеколонами-шампунями, - і все для того, щоб вона мене помітила. Вона помітила і... закохалася. Але не в мене, а в мого друга. І він закохався в неї. Отак вони були закохані один в одного, а я залишився незрозуміло ким...
Як я страждав!.. Не спав ночами, зовсім кинув вчити уроки - які могли бути формули на алгебрі чи правила на геометрії, коли в голові у мене - суцільне кохання?! Замість них я почав складати вірші, писати пісні. Я просто захворів цим коханням. І хворів доти, доки на при кінці учбового року (а це був восьмий перехідний конкурсний клас, найважливіший!) у мене не виявилося вісім (!) двійок (а до цього я вчився виключно на "4" і "5"), і було оголошено про моє відрахування.
Пашу Зіброва вигнали до бісової матері!..
Я перелякався страшенно. Що я скажу матері? І як це я, вже київський хлопчик, повернуся в село пасти корів?! Це ж ганьба!!! Для мене то була страшна трагедія. Я зателефонував брату в Москву, де він тоді вчився в єдиній у колишньому Союзі військовій музичній школі. І Володя приїхав. Розібрався в ситуації, надавав мені по шиї і морально, і фізично, вилаяв, - я вилікувався від кохання одномоментно і остаточно. А потім Володя пішов до викладачів і до директора. Що він їм казав, я не знаю. Єдине, що пообіцяли Володі, так це винести моє питання на розгляд розширеної педагогічної ради.
І ось у великому концертному залі зібралася розширена педрада. Ми з Володею стоїмо за ширмою, і я чую, як мій викладач, Вікторія Станіславівна Зайончковська, каже:
- Так, хлопчина закохався. А хто з вас, шановні товариші дорослі, не закохувався?! І він закохався, загубив голову... Я читала його вірші, знаю, які він складає пісні! А ви подивіться, як добре він став виглядати, правда, схуд кілограмів на десять через це кохання. Але він подорослішав, став розумним хлопчиком. І вчився він добре всі ці роки. Дайте йому можливість виправитися. Подивимося, що з нього буде у дев'ятому класі...
Педрада і директор її підтримали. Мене залишили умовно - подивитися, що я буду робити у дев'ятому класі.
Мою мрію, балеринку Світлану на тому ж самому грунті - за погане навчання через кохання, але щасливе, відрахували. А ми, дев'ятикласники, створили свій вокально-інструментальний ансамбль. Тому через деякий час я зовсім забув про це кохання.
